Олег Лишега насправді представлення не потребує. Що би ми про нього на знелио, все одно про нього не відомо нічого, і скільки б він не виступав на публіці, аурі загадки навколо нього не розвіятися. Ця зустріч відбулася з нагоди ювілею Антонича - за природної відсутності ювіляра Лишега вирішив сам трохи побути Антоничем і розповісти дещицю із того, що про нього знав. Це перша із двох зустрічей за участі Лишеги, що відбувалися протягом двох днів: ця - в середу в "Кабінеті", друга, що буде в наступному випуску – в четвер в "Дзизі"; ця присвячена Антоничу, інша – ювілею самого Лишеги.

Навідміну від наших звичних зустрічей, які проходять у все ж діалогічному стилі, ця – суцільних монолог Лишеги, де модератор, насправді, й не був потрібен. Зразу застерігаємо, що слухати його непросто, а ще складніше розуміти. Однак знаходяться знавці, які настирно рекомендують Лишегу не просто слухати, а дослухатися – мовляв, по тезах, які він висловлює, можна написати як мінімум дисертацію, а то й дві... А тези цього разу були на такі теми:
- стиль одягу Антонича;
- сумнівне лемківське походження Антонича;
- молодий Антонич проти старого Чубая;
- про те, як львівський музей Олеки Кульчицької може посприяти в пізнанні Антонича;
- про відмінність мови Франка і Антонича;
- ще раз про лемківство Антонича;
- про Антонича і Леопольда Левицького.