Грицька Семенчука представляти не треба – його знають всі. Молодий, дуже молодий (першокурсник ще) поет, причому поет хороший; активний, дуже активний культурний менеджер, який у свої 18 уже встиг зробити суттєво більше, ніж дехто встигає до тридцяти – цього було більше, ніж досить, щоб запросити його до Кабінету. Хто бачив Грицька на всіляких акціях-презентаціях, той знає, що він часто міняє своє амплуа. Цього разу він звучав дещо манірно. Але, тим не менш, від питань незмінного модератора Юрка Кучерявого відбивався достойно, серед іншого говорячи про таке:
– підсумки цьогорічного Форуму Видавців;
– сучасну каталонську літературу;
– українську фонетичну поезію;
– письменників, яких має намір запросити на наступний Форум;
– доцільність синтезу поезії з іншими видами мистецтва;
– відмінність сприйняття поезії друкованої і читаної;
– вірші «Графічність» , «Я дуже легенько торкнувся до осені…», «Червоне»;
– присвяти своїх віршів;
– свою механіку віршування;
– силаботоніку і верлібри;
– Поділля і Павла Гірника;
– вірші «Весняні дощі», «Юля»;
– витоки своєї творчості та улюблених поетів;
– вірші «Я не знаю, можливо це буде патетика…» , «Ти вколола пальчик маленькою голкою…», «Кокоси і кокаїн», «Посаджу тебе на руки».