Олександр Денисенко — і прозаїк, і драматург, і актор, і режисер. А ще він син відомих батьків: його батько, Володимир Денисенко, — український кінорежисер, який зняв багато популярних стрічок; мама, актриса Наталя Наум, — зірка українського кіно, незабутня Галя з фільму «За двома зайцями» (було багато й інших зіркових ролей). Сам Олександр закінчив ВДІК (майстерня Сергія Бондарчука). Багато грав як актор, чимало зняв як режисер, творив як сценарист. Широкого розголосу набула в Україні його п’єса про особисте життя Тараса Шевченка — «Оксана» (у Національному театрі імені Івана Франка за нею поставили спектакль під назвою «Божественна самотність»).

Денисенко - представник тієї української високої культури рядянської доби, яка зникає пропорційно смертності її носіїв та яка не має жодного продовження в культурі України сучасної. Однак цей пласт культури більш ніж заслуговує на увагу - це те, що асоціювали з українством протягом доброї половини століття.
У цьому подкасті Олександр Денисенко розповідає про:
- свої книжки "Душа ріки" та "Сердечний рай";
- необхідність нового прочитання Шевченка;
- реакцію Богдана Ступки на п'єсу "Оксана";
- те, як не слід писати п'єси;
- про важливість фабули в прозі;
- читає фрагмент з "Долі" Шевченка і пропонує свою його інтерпретацію;
- читає фрагмент з книги новел "Душа ріки";
- а також Василь Габор розповідає, чому "Душа ріки" була видана в серії "Приватна колекція" (яку Габор впорядковує).Партнер подкасту - видавництво "Піраміда".