Він поет, який стоїть в ряду поетичної традиції сучасних Ричарда Уілбера, Томаса Венцлови, Йосипа Бродського, Марка Стренда, Деніела Уайсборта та ін. В українській літературі Галини Петросаняк, частково Юрія Андруховича і Віктора Неборака. Його віршів стосується сказане Бродським про Венцлову: "Щоб подорожувати в часі, вірші мусять володіти неповторною інтонацією і поглядом на світ, який не зустрінеш ніде поза ними. Вірші Венцлови сповнюють ці умови вповні." Щоправда, якість роботи з культурою в поезіях Прилуцького вам відкриється тільки тоді, коли ви продеретеся (при цьому сильно вивалявшись) крізь зовсім
інший філологічний пласт.
На зустрічі в "Кабінеті" Сергій Прилуцький розповів про:
— свою схильність до зміни місць і трохи про себе;
— прочитав нові вірші та вірші з книги "Дев'яності forever": "Чотири пляшки пива та твій фотознімок", "Контурна карта пам'яті", "Джаз", "Курортна історія", "Клуб мертвих", "Готель любові", "Коли кубики були молодими", "1939 рік", "Я поїду звідсіль..." та інші;
— поезію Алєся Рязанова (це знаменитий білоруський поет) та його важливість для власного поетичного світогляду;
— довге дихання в поезії;
— двомовну ситуацію в білоруській та українській літературі;
— Пістончика (pistonczyk.livejournal.com) та свого співавтора;
— проблеми ангажованої літератури;
— улюблених авторів - Граса, Музіля;
— освіченість та літературу.