28 січня в «Кабінеті” відбулась презентація оновленого літературного порталу «Рожевий слоник» (розробник і головний адміністратор – Анатоль Кукула). Сам портал існує з 2003 року, але нова версія значно більше відповідає модній нині концепції Web2.0. З просто літературного порталу для молодих авторів «Слоник» перетворився на літературно-соціальну мережу (сам Кукула жартома називає його «вконтактом для поетів»), самоорганізовану систему, яка здатна існувати без стороннього адміністрування. Тепер автори можуть самі закидати свої твори на сайт та оцінювати одне одного. Система оцінювання теж оригінальна: ставлячи комусь мінус, автор втрачає на кармі сам, тому охочий паплюжити всіх і кожного мусить сам користуватися величезною популярністю.
Презентація пройшла весело, традиційно серйозна атмосфера «Кабінету» була змінена до невпізнаваності. Першим «криголамом» для публіки стало завдання для випадково вибраних людей «відчути себе слоником». Управляла цим молода режисера Наталя Сусяк з театру «Цю». Правда, кригу особливо топити й не треба було, але після такої розминки атмосфера встановилася настільки невимушена, наскільки це взагалі можливо в традиційно серйозному «Кабінеті».
Основною частиною вечора стали, звісно, літературні читання самих «слоненят», яких на зустрічі було вдосталь. Анна Швецова (Київ), Тарас Малкович (Київ), Карина Тумаєва (Київ), Григорій Семенчук (Хмельницький), Марія Весна (Львів), Артем Полежака (Харків), Анатоль Кукула (Львів), Юліана Паранько (Костопіль), Микола BARRETH Шпаковський (Тернопіль), Лариса Радченко (Львів), Мар'яна Максим'як (Тернопіль), Денис Шашенок (Хмельницький), Ксеня Жужа (Хмельницький), Вано Крюґер (Київ). Модерувала вечір Оксана Васьків. Логічним завершенням вечора стало зачитування колективних абсурдних віршів, написаних протягом зустрічі (кожен писав рядок, загинав папір так, щоб було видно тільки останнє слово й передавав його далі). Це створило таке поле інтелектуально-естетичного релаксу, що коли в кав’ярню забрів якийсь насмерть п’яний, але несподівано позитивний молодик і виголосив промову до авторів, вона цілком вписалася в естетику і стилістику вечора. Наостанок організатори частували відвідувачів рожевим зефіром від антипода Рожевого Слоника – Зеленої Білочки.
Поезію «слоненят» зараз, звісно, до гордої назви поезії ще далеко не дотягує. Але це той ґрунт, на якому – не сумніваюся – виростуть нові серйозні українські літератори. На зустрічі виглядало, що вони вже цілком усвідомили свою «дитячість» і, покінчивши з претензійністю, яку я міг спостерігати ще півроку тому, почали бавитися собі в на радість. Зате їхня «несерйозна» поезія уже симпатично звучала в рамках зустрічі - навідміну від представників старшого покоління, «слоненята» вміють читати свої твори, особливо ті з них, які приймають участь у слемах. Тому я з радістю викладаю для вас запис цієї зустрічі - він легкий для слухання.
Самому ж «Рожевому слонику» слід віддати належне за те, що він використовує найсучасніші комунікативні концепції (думаю, ніхто не буде заперечувати, що Web 2.0 є саме такою концепцією) для нарощення й збагачення української культури. А це є запорукою її майбутньої прогресивності.